1
Микола Михайлович Бурлак із села Стольне загинув 19 липня 2014 року у Лисичанську – це перший військовослужбовець з Менського району, який загинув в зоні Антитерористичної операції.
Двадцятисемирічний хлопець служив за контрактом в 95 аеромобільній бригаді міста Житомир, звідти його направили на схід країни.
Похований у рідному селі 24 липня 2014 року.
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Народився Сергій 8 серпня 1992 року у місті Мена. Навчався у Менській загальноосвітній школі І-ІІІ ст.. ім.. Т.Г.Шевченка. Закінчив Сосницький аграрний ліцей.
З квітня 2011 по квітень 2012 року проходив строкову військову службу у збройних силах України в/ч А 3251. За військовою спеціальністю — командир автомобільного відділення. Одержав звання молодшого сержанта.
При проведенні першої хвилі мобілізації був призваний 19 березня 2014 року до лав Збройних Сил України.
З 24 липня брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Служив старшим навідником 2-го гаубичного самохідно-артилерійського взводу 3-ої гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини В 1688.
Загинув 9 серпня 2014 року у ході ведення бою за смт Челюскінець Лутугинського району Луганської області.
Згідно Указу Президента України №270 від 15 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Збройним Силам України Титаренка Сергія Миколайовича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Олександр Анатолійович Уткін народився 7 листопада 1970 року у селі Подище Прилуцького району. Середню освіту отримав у Чернігівському інтернаті. За місцем проживання був зареєстрований у місті Кролевець, що на Сумщині. Працював на Чорнобильській АЕС у місті Славутичі Київської області.
Старший розвідник, сержант 3-го відділення 2-го взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України Олександр Анатолійович був мобілізований добровольцем 16 червня 2014 року. Він був зарахований до списків особового складу частини 3027 села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
Олександр Уткін загинув 20 серпня 2014 року під час бою біля міста Іловайськ Донецької області.
Похований солдат у селі Киселівка Менського району Чернігівської області за місцем проживання рідної сестри.
Указом Президента України №892 від 27 листопада 2014 року «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У пам’ять про Олександра Уткіна в травні 2015 року в центрі села Киселівка та в грудні 2015 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернат встановлені меморіальні дошки. На честь Олександра Уткіна та загиблих земляків у серпні 2017 року встановлена пам’ятна дошка на Алеї Героїв.
Олександру Уткіну присвоєне звання «Почесний громадянин Менського району».
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Максим народився в місті Мена 30 вересня 1992 року, вчився у школі імені Шевченка, потім у Конотопському політехнічному технікумі. Пішов служити за контрактом механіком — водієм до військової частини А 1815 в Гончарівську.
Загинув Максим внаслідок попадання снаряду в танк під час бойового завдання у ході проведення АТО в селі Біле на Луганщині 22 серпня 2014 року.
Згідно Указу Президента України № 270 від 15 травня «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Збройним Силам України Андрейченка Максима Павловича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком "За оборону Луганського аеропорту" (посмнртно).
У пам'ять про Максима Андрейченка у грудні 2014 року на будівлі Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка та у грудні 2017 року на будівлі Конотопського політехнічного технікуму встановлені меморіальні дошки. На честь Максима Андрейченка та загиблим земляків у серпні 2017 року в Мені встановлена пам'ятна дошка на Алеї Героїв. У цьому ж році на честь Максима Андрейченка та загиблих воїнів 1-ї танкової Сіверської бригади в містечку Гончарівське встановлений меморіальий знак.
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Одна з вулиць Мени назвна іменем Максима Андрейченка.
Максиму Андрейченку присвоєне звання "Почесний громадянин Менського району".
Народився 7 жовтня 1993 року в м. Мена Чернігівської обл., українець.
У 2009 році закінчив Менську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. ім. Т.Г.Шевченка.
У 2009 році вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, після закінчення якого навчався в Київському національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут», навчання в якому перервав у зв»язку з подіями на Майдані – з першого дня був активним учасником Революції Гідності.
З початком військових подій на сході України пішов у лави добровольчого батальйону «Айдар», в якому ніс службу до останнього дня. В ході служби отримав тяжке поранення, але від госпіталізації відмовився.
Загинув 31 січня 2015 року внаслідок розриву снаряду з зенітно-ракетної установки ворога під час виконання бойового завдання у антитерористичній операції (м. Щастя, район ТЕЦ), виявивши стійкість і мужність.
Згідно Указу Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Збройним Силам України Жеребила Вадима Володимировича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Нагороджений посмертно медаллю Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України»; відзнакою ВГО «Спілка ветеранів та працівників силових структур України» «ЗВИТЯГА» орденом «За вірність присязі»; народною відзнакою «Лицарський хрест добровольця».
В пам’ять про Вадима Жеребила на будівлі Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів встановлена меморіальна дошка. Його ім’я також викарбуване на пам’ятній дошці випускникам Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. На честь Вадима Жеребила та загиблих земляків у серпні 2017 року в Мені відкрита пам’ятна дошка на Алеї Героїв. Його ім’я - й на меморіальній дошці у місті Щастя на будівлі колишнього відділу МВС.
Вадиму Жеребилу присвоєне звання «Почесний громадянин Менського району».
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Народився 23 лютого 1992 року в м. Мена Чернігівської обл., українець.
У 1999 році пішов до Менської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім. Т.Г.Шевченка, яку закінчив у 2010 році.
У 2010 році вступив до Чернігівського професійно-технічного ліцею №18 за спеціальністю «муляр-штукатур», закінчив його у 2012 році.
Працював робітником ТОВ «Мена ПАК».
28 квітня 2014 року був мобілізований на військову службу до 13-го батальону територіальної оборони.
Загинув 18 лютого 2015 року під час відступу з м. Дебальцево Донецької області від снайперського пострілу.
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Рядовий військової частини 2403, народився 24 вересня 1982 року в с. Митчинка Бахмацького району Чернігівської обл., українець. У 2000 році закінчив навчання у Киселівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
У 2007 році одружився та виїхав на проживання в АР Крим м. Щолкіно, в 2013 році розлучився. Дітей не мав.
У березні 2014 року приїхав до с. Киселівка Менського району, де проживав у помешканні дідуся. Їздив на заробітки в м. Київ, зареєстрований за місцем проживання не був.
Мобілізований 11.02.2015 року Менським РВК, направлений у м. Рівне для навчань та бойового злагодження в учбову частину.
Шумейку Олександру Вікторовичу надають військове звання «рядовий», призначають на посаду «номер обслуги протитанкового артилерійського розрахунку ІІ взводу роти вогневої підтримки» в/ч п/п В 2304.
Військова частина направлена в район м. Горлівки Донецької області для участі у бойових діях.
Шумейко Олександр Вікторович героїчно загинув 03 серпня 2015 року під час вогневого зіткнення з противником в умовах двостороннього вогневого контакту, яке тривало з 23-00 години до 23 години 50 хвилин в районі м. Горлівка.
Смерть настала від розриву 82-міліметрової міни.
Згідно Указу Президента України № 553 від 22 вересня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Шумейка Олександра Вікторовича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Олександру Шумейку також присвоєне звання «Почесний громадянин Менського району».
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Народився 20 червня 1989 року у місті Мена Чернігівської області.
Закінчив Менську районну гімназію, у 2007 році Сосницький професійний аграрний ліцей.
У 2007-2008 роках проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.
Мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2014 року.
З 18 березня по 19 травня 2014 року служив стрільцем відділення охорони Менського районного військового комісаріату.
З 19 травня 2014 року — солдат, кулеметник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2».
Брав участь у визволенні Слов’янська, Красного Лиману та Попасної.
9 серпня 2014 року отримав важке поранення внаслідок підриву на міні бронемашини.
Проходив лікування у Харківському госпіталі, травматологічному відділенні Київського шпиталю. Згодом був направлений на реабілітацію в Ірпінський госпіталь Київської області.
2 вересня 2014 року, після складної операції, впав у кому.
Помер 23 серпня 2016 року, не приходячи до свідомості, вдома, у місті Мена.
Похований у місті Мена Чернігівської області.
Указом Президента України від 14 листопада 2017 року №363/2017 «Про відзначення державними нагородами України» Ільчишин Олександр Михайлович нагороджений посмертно орденом „За мужність” III ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.
У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).
З метою увіковічення пам’яті про загиблих в АТО воїнів – жителів Менського району, відповідно до рішення районної ради від 28 березня 2012 року «Про Почесні відзнаки районної ради» із змінами та доповненнями, внесеними рішенням районної ради від 04 вересня 2014 року «Про звання «Почесний громадянин Менського району»:
1.За мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов’язку під час захисту територіальної цілісності та недоторканості країни, присвоїти звання «Почесний громадянин Менського району» (посмертно):
1) Бурлаку Миколі Михайловичу, роки життя - 09.04.1987 - 19.07.2014, проживав у с.Стольне, загинув у бою у складі штурмової групи по знищенню бойовиків у районі м.Лисичанськ, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
2) Титаренку Сергію Миколайовичу, роки життя 08.08.1992 – 09.08.2014, проживав у м.Мена, загинув у бою за селище Челюскінець Лутугинського району Луганської області, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
3) Андрейченку Максиму Павловичу, роки життя - 30.09.1992 – 22.08.2014, проживав у м.Мена, загинув внаслідок попадання снаряду в танк під час виконання бойового завдання у районі селища Біле Лутугинського району Луганської області, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
4) Уткіну Олександру Анатолійовичу, роки життя 07.11.1970 – 20.08.2014, проживав у с.Киселівка, загинув під час бою біля міста Іловайськ Донецької області, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
5) Жеребилу Вадиму Володимировичу, роки життя 07.10.1993 – 31.01.2015, проживав у м.Мена, загинув під час виконання бойового завдання по охороні ТЕЦ міста Щастя Луганської області, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
6) Головатому Максиму Сергійовичу, роки життя 23.02.1992 – 19.02.2015, проживав у м.Мена, загинув від снайперського вогню під час відходу українських військ з міста Дебальцеве Донецької області, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
7) Шумейку Олександру Вікторовичу, роки життя – 24.09.1982 – 03.08.2015, загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу в умовах двостороннього вогневого контакту біля міста Горлівка Донецької області, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
23 грудня 2016 року районна рада прийняла рішення № 206"Про присвоєння почесного звання", яким присвоїла звання «Почесний громадянин Менського району» Ільчишину Олександру Михайловичу, учаснику АТО, роки життя - 20.06.1989 - 23.08.2015, проживав у м.Мена, помер від отриманого 9 серпня 2014 року важкого поранення внаслідок підриву на міні бронемашини.
Людям із порушенням зору
