1
Тариф (ціна) – це грошове вираження витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії/електроенергії з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг.
Тарифи для споживачів визначає центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України. Отже, тариф – це вартість надходження до осель громадян тепла, гарячої води, газу тощо.
1. Собівартість теплоносія: його видобуток чи виробництво - якщо він має вітчизняне походження, або придбання - якщо його постачає інша держава. А ще витрати на геологорозвідку, видобуток, техніку, зарплати персоналу тощо.
2. Утримання інфраструктури: вартість створення та експлуатації усіх труб, котлів, дротів, лічильників для їхньої повірки, підстанцій та розподільчих вузлів, техніки, необхідної для прокладання мереж тощо. Це все потрібно для транспортування теплоносія від місця видобутку до кінцевого споживача. І звичайно, заробітня платня працівників: від директора ТЕЦ до бухгалтера з ЖЕКу.
3. Бюджет розвитку: Йдеться про прибуток, який можна інвестувати в розвиток галузі. Він необхідний для нормальної експлуатації наявної мережі, її ремонту, вчасної заміни зношеного обладнання, придбання сучасної техніки. А ще прибуток має забезпечувати розвиток системи, наприклад, прокладання мереж у нових районах, демонтаж непотрібних комунікацій. Також з цих грошей фінансується видобуток корисних копалин і розробка нових технологій. Зазвичай прибуток має складати хоча б 5 - 10% від тарифу.
На сьогоднішній день енергетична галузь в Україні знаходиться у катастрофічному стані. Через збитки і заборгованість підприємства не мають коштів навіть на поточні ремонти зношеної інфраструктури, не кажучи вже про модернізацію і розвиток. Як приклад: за даними Київенерго, рівень зношеності столичних труб, по яким передається тепло, становить близько 60 %. І це один з кращих станів в країні.
Однією з головних причин такого занепаду стала надмірна зарегульованість тарифної політики з боку держави. Роками тарифи на житлово-комунальні послуги для населення штучно утримувались на низькому рівні, який не покривав навіть собівартості надаваних послуг.
Різницю між тарифом для населення та реальною вартістю у випадку газо- та теплопостачання компаніям-виробникам компенсувала держава. В газопостачанні – шляхом дотацій Нафтогазу з державного бюджету, в теплопостачанні – шляхом субвенцій на покриття різниці з місцевих бюджетів. Нажаль, компенсації виплачувались у ручному режимі, мали нерегулярний та несвоєчасний характер. А півтора року тому, ще за минулої влади, взагалі припинились.
Щодо електропостачання, різницю між тарифом населенню і його реальною вартістю компенсувала промисловість та інші споживачі, щороку витрачаючи на це майже 37 млрд грн. Що, в свою чергу, збільшувало собівартість виробництва, позбавляло підприємства конкурентоспроможності і навіть призводило до банкрутства.
Тарифна реформа в комунальній сфері категорично необхідна і продиктована наступними причинами:
Єдина можливість запобігти її повному краху – збалансувати тарифну політику та привести тарифи до економічно обґрунтованого рівня. У випадку з електроенергією треба говорити ще і про зміну моделі ринку. Газ, електро- і теплова енергія – це товари, які мають свою ціну. Окрім ціни в тарифі повинна враховуватись вартість послуги з їх постачання споживачам. А також прибуток хоча б на рівні 5-10%, необхідний для підтримки та розвитку виробничих потужностей та інфраструктури. Старі тарифи не покривали ні перше, ні друге, ані третє.
У ціну товару закладається вартість енергоносіїв (природного газу, електроенергії, вугілля), матеріально-технічних ресурсів, запчастин, заробітна плата працівників підприємств, робота субпідрядних організацій, ремонт і утримання інфраструктури (труб, проводів) тощо. Постійне подорожчання цих складових призводить до збільшення витрат і необхідності перегляду тарифів.
Це неминуче призвело до обмежень в постачанні газу, відключення населених пунктів від електрики і теплопостачання.
Без справедливої ціни на газ неможливе не тільки збільшення, а й підтримка існуючого рівня видобутку газу всередині країни. Родовища в Україні достатньо старі і виснажені. Необхідно проводити геологорозвідувальні роботи, розробляти нові свердловини. На вже існуючих виснажених свердловинах треба проводити додаткові заходи, що дозволять підняти на поверхню залишки газу з родовища. Падіння місцевого видобутку газу автоматично призводить до зменшення його постачання населенню та зростання середньозваженої ціни, адже росте частка імпорту, який апріорі дорожче.
Основне паливо, на якому гріється теплоносій (вода), – це газ. Не маючи змоги за нього розраховуватися, підприємства теплокомуненерго (ТКЕ) вимушені скорочувати постачання тепла.
За браком коштів ТКЕ також не може утримувати мережі в хорошому стані. Діряві труби тягнуть за собою втрати води, збільшення потреби в паливі для її нагріву і, відповідно, подорожчання собівартості. Без своєчасного ремонту труб частішають випадки аварій та відключення теплопостачання. При збереженні існуючого стану в галузі в перспективі декількох років у більшості міст централізоване опалення просто зникне. Щоб уявити наслідки, варто згадати найбільшу аварію в системі теплопостачання за всі роки незалежності. Коли взимку 2006 року в Алчевську через прорив тепломагістралі більше 60 тис. чоловік залишились без опалення при «мінус» 40.
На сьогодні 100% вітчизняних теплових електростанцій відпрацювали свій граничний ресурс. Без коштів для генерації електроенергії, підтримки станцій в робочому стані та модернізації рано чи пізно їх робота зупиниться, і в країні буде банально не вистачати електроенергії, яку наразі ми можемо імпортувати лише з Росії.
Українські електричні мережі, особливо розподільчі (тобто саме ті, що підходять до домів), зношені на 70% і не витримають довго. Тільки цього року через погану погоду близько 1300 населених пунктів були відключені від електропостачання на три дні і більше. Через ще три роки життя без електрики може стати нормою для більшості населення країни, якщо не змінити тарифи на оплату.
Щоб не залишитись без опалення, газу і електроенергії, населення має сплачувати чесну ціну за житлово-комунальні послуги.
Приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня дозволить:
Нагальне питання – модернізація теплових електростанцій, яка не проводилась з 1978 року, магістральних і розподільчих мереж. Кількість споживачів електроенергії щороку зростає. Відповідно, потрібно збільшувати кількість проводів, трансформаторних підстанцій і їх потужність. Нинішня пропускна здатність мереж не дозволяє пропустити через себе потрібні обсяги енергії.
Завдяки новим тарифам протягом декількох років стандарти надання житлово-комунальних послуг населенню можуть піднятися до рівня європейських країн.
Наприклад, завдяки модернізації електромереж вдасться не тільки надавати достатню кількість електроенергії, але й мінімізувати перебої в її подачі. Сьогодні українські споживачі знаходяться без електрики в середньому близько 260 хвилин (максимум – 860 хвилин) на рік. В Європі цей показник становить від 40 до 70 хвилин залежно від типу споживачів. Крім того, стане можливим резервування. Раніше на кожен населений пункт доводилося як мінімум дві лінії електропередачі. При пошкодженні однієї електропостачання здійснювалось по другій. Сьогодні в Україні практично не залишилося населених пунктів з резервуванням, в наслідок чого «сидіння в темряві» в разі аварій розтягується інколи на кілька діб, а то і тижнів.
Зростання тарифів не обов'язково призведе до радикального збільшення рахунку за житлово-комунальні послуги. Адже розмір оплати залежить не тільки від тарифу, а й рівня споживання.
Справедливі ціни стимулюють нас до економії та енергозбереження: утеплення житла, заміни звичайних лампочок, старих вікон та дверей, застарілих електроприладів. Ці заходи допомагають значно знизити споживання енергії, а відтак дозволяють не збільшувати плату за енергоресурси при збільшенні тарифів.
Для відновлення застарілої інфраструктури буде залучена велика кількість машинобудівників, виробників вимірювальної апаратури, ремонтників, будівельників та інших спеціалістів. Всі вони будуть забезпечені стабільною роботою та гідною заробітною платою.
Підвищення тарифів допоможе радикально поліпшити якість життя та стан економіки.
Людям із порушенням зору
